створення нового за суттю юридичного складу злочину.

1 Див., наприклад: абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду

України від 27 березня 1992 p. № 4 "Про судову практику в справах про

зґвалтування та інші статеві злочини" // Бюлетень... — С. 85.

2 Див., наприклад: п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 25 грудня 1992 p. № 12 "Про судову практику в справах про корисливі

злочини проти приватної власності" // Бюлетень... — С. 106.

Наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 80

КК в редакції Закону від 17 червня 1992 p., а другий — за

ч. 2 ст. 80 КК в редакції Закону від 28 січня 1994 p.

Таким чином, оптимальний варіант створення законо-

давчих орієнтирів для визначення сукупності злочинів як

окремої форми їх множинності передбачає: 1) включення

до Загальної частини КК самого терміна "сукупність зло-

чинів"; 2) законодавче визначення цього створення нового за суттю юридичного складу злочину. терміна з обов'яз-

ковим розкриттям його суттєвих юридичних ознак.

Види сукупності злочинів.Залежно від того, скільки

діянь вчинила особа, а якщо таких діянь декілька, як вони

"входять" до різних юридичних складів злочинів, розріз-

няють сукупність злочинів ідеальну, реальну і так звану

реально-ідеальну.

Ідеальна сукупність має місце тоді, коли особа одним

діянням вчиняє два або більше злочини, що мають різні

юридичні склади. Ідеальною сукупністю злочинів буде, на-

приклад, нанесення потерпілому умисного ^тяжкого

тілесного ушкодження з хуліганських мотивів чи напад з

метою заволодіння як індивідуальним (приватним), так і

державним майном, поєднаний із насильством, небезпеч-

ним для здоров'я особи, яка зазнала нападу. Окремим

проявом ідеальної сукупності злочинів буде створення нового за суттю юридичного складу злочину. також вчинен-

ня одного закінченого злочину, яке водночас є готуванням

до іншого злочину чи замахом на інший злочин, наприк-

лад, придбання вогнепальної зброї для вчинення умисного

вбивства або умисне вбивство потерпілого з метою угону

його автомобіля.

У літературі неодноразово відзначалося, що термін

"ідеальна" для характеристики цього виду сукупності зло-

чинів є невдалим1. Дійсно, слово "ідеальна" створює вра-

ження чогось "нереального", такого, що існує лише як

уявна юридична конструкція. Між тим, це зовсім не так —

цей вид сукупності відображає реально існуючі особливості

вчинення кількох злочинів, і в цьому плані він такий же

"реальний" вид сукупності, як й інші. Однак — з ураху-

ванням того, що термін "ідеальна сукупність створення нового за суттю юридичного складу злочину." став загаль-

ноприйнятим в теорії кримінального права, — він тра-

диційно зберігається і в навчальній літературі.

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа окремими

діяннями у різний час вчиняє два або більше злочини, що

1 Докладніше див.: Баханов М.И. Уголовное право Украины. Общая

часть. — Днепропетровск, 1992. —С. 109.

мають різні юридичні склади. Реальною сукупністю зло-

чинів буде, наприклад, вчинення особою спочатку злісного

хуліганства, а потім — під час затримання — опору пра-

цівнику міліції при виконанні ним обов'язків з охорони

громадського порядку. Як реальну сукупність злочинів тре-

ба розглядати і вчинення у різний час двох окремих кра-



діжок — спочатку крадіжки державного майна, а потім —

індивідуального (приватного).

Проміжок часу, що минає створення нового за суттю юридичного складу злочину. між вчиненням злочинів, для

визнання Їх реальною сукупністю, у принципі, значення

не має. Це можуть бути, з одного боку, хвилини і навіть

секунди, а з іншого — місяці і навіть роки. Єдине обме-

ження, на яке вже зверталась увага, — після вчинення

попереднього злочину до моменту вчинення наступного не

мають спливти строки давності притягнення до криміналь-

ної відповідальності за попередній злочин.

Реально-ідеальна сукупність як окремий вид сукупності

злочинів практично не виділяється в навчальній літературі.

Між тим, очевидно, що. ідеальна та реальна сукупності

злочинів не вичерпують всіх можливих варіантів вчинення

кількох злочинів у межах даної форми множинності. Ре-

ально-ідеальна сукупність злочинів "представляє" саме

такі варіанти. Вона має місце тоді створення нового за суттю юридичного складу злочину., коли кілька злочинів,

що мають різні юридичні склади, особа вчиняє кількома

діяннями, і принаймні одне з цих діянь одночасно перед-

бачене кожним із зазначених складів. Прикладами реаль-

но-ідеальної сукупності злочинів будуть умисне вбивство

потерпілого під час угону його автомобіля, умисне тяжке

тілесне ушкодження, спричинене потерпілому під час ви-

магательства. Певне уявлення про співвідношення між

ідеальною, реальною та реально-ідеальною сукупністю зло-

чинів дає схема 15 (див. с. 292).

Отже, якщо при ідеальній сукупності злочинів одне й те

саме діяння "входить" до різних юридичних складів зло-

чинів, при реальній сукупності злочинів різні діяння "вхо-

дять" до різних юридичних складів злочинів, то при реаль-

но створення нового за суттю юридичного складу злочину.-ідеальній сукупності відбувається своєрідне поєднання

попередніх варіантів — різні діяння "входять" до різних

юридичних складів злочинів, і водночас є одне діяння, яке

"входить" принаймні до двох із зазначених юридичних

складів.

Кримінально-правове значення сукупності злочинів.На-

явність у поведінці особи такої форми множинності злочинів,

як їх сукупність, тягне ряд кримінально-правових на-

слідків. Вони, зокрема, виявляються в такому:

1. Особа визнається винною у вчиненні кількох злочинів.

2. У формулі кваліфікації при сукупності злочинів кож-

ний юридичний склад злочину відображається окремо.

3. Кримінальним законом (ст. 42 КК) передбачений

особливий порядок призначення покарання при сукупності

злочинів.

4. При реальній сукупності злочинів факт вчинення осо-

бою кількох злочинів може розглядатись як обставина, що

обтяжує відповідальність створення нового за суттю юридичного складу злочину. (п. 1 ст. 41 КК).

§ 4. Повторність злочинів

Поняття повторності злочинів. Повторність злочинів як

окрема форма їх множинності характеризується такими

специфічними ознаками: 1) злочини вчиняються особою

кількома окремими діяннями; 2) зазначені діяння вчиня-

ються особою в різний час.

Утворене за цими ознаками поняття повторності охоп-

лює як повторність злочинів у власному розумінні слова

(фактичну повторність), так і рецидив злочинів. Оскільки

в межах систематизації різних проявів множинності зло-

чинів кожна з цих форм розглядається окремо, для повтор-

ності у власному розумінні слова характерною є ще одна

ознака — за жоден із вчинених особою злочинів на момент

вчинення останнього з них особа не була засуджена.

Із урахуванням зазначених ознак повторність злочинів

у власному розумінні слова можна визначити як створення нового за суттю юридичного складу злочину. таку

форму їх множинності, яка полягає у вчиненні кількома

окремими діяннями в різний час кількох злочинів, за

жоден із яких — на момент вчинення останнього злочи-

ну — особа не була засуджена.

Відображення повторності злочинів у чинному кримі-

нальному законодавстві України. Вплив повторності на

кваліфікацію злочинів, Повторність злочинів, як і їх су-

купність, не має свого законодавчого визначення в КК.

Основними формулюваннями, що "представляють" повтор-

ність злочинів у чинному кримінальному законодавстві

України, є:

1) вчинення злочину особою, що раніше вчинила якийсь

злочин (п. 1 ст. 41);

2) вчинення злочину "повторно" (наприклад, частини 2

статей 81—83, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 144);

3) "зґвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила

такий злочин" та інші подібні створення нового за суттю юридичного складу злочину. формулювання (наприклад,

ч. 2 ст. 117, ч. 2 ст. 86, п. "з" ст. 93);

4) "ті ж дії, вчинені... особою, яка раніше вчинила один

із злочинів, передбачених статтями 229-2—229-5, 229-15,

229-19, 229-20 цього Кодексу" та інші подібні формулю-

вання (наприклад, ч. 2 ст. 229-1, ч. 2 ст. 229-2, ч. 2

ст. 229-3);

5) "спекуляція, вчинена неодноразово" (ч. 2 ст. 154);

6) "те саме діяння, вчинене систематично" (ч. 2 ст. 162);

7) "дії, передбачені частиною 3 цієї статті, вчинені у

вигляді промислу" (ч. 4 ст. 213).

Із наведених формулювань перші чотири охоплюють як

повторність злочинів у власному розумінні слова, так і

рецидив злочинів, останні три "представляють" лише по-

вторність у власному розумінні слова.

Необхідно зазначити, що така багатоманітність форму-

лювань повторності злочинів є одним із недоліків чинного

кримінального законодавства України. Зокрема, формулю-

вання створення нового за суттю юридичного складу злочину. на зразок "вчинення злочину повторно" і "вчинення

злочину особою, яка раніше вчинила такий злочин", у

більшості випадків за своїм змістом співпадають. З іншого

боку, в деяких випадках формулювання "повторно" сто-

сується лише тотожних злочинів, а в інших — як тотож-

них, так і однорідних злочинів (наприклад, ч. 2 ст. 140 і

ч. 2 ст. 229-1).

Отже, вдосконалення кримінального законодавства

України в частині, що стосується повторності злочинів,

зокрема, передбачає:

1) законодавче визначення поняття повторності злочинів

у межах окремого інституту Загальної частини КК " Мно-

жинність "злочинів";

2) регламентацію основних кримінально-правових на-

слідків, які тягне повторне вчинення злочинів;

3) уніфікацію термінології, яка "представляє" повтор-

ність як у Загальній, так і в Особливій частині КК створення нового за суттю юридичного складу злочину..

По-різному відображається повторність злочинів і при їх

кваліфікації. Основними варіантамитакого відображення,

з урахуванням особливостей чинного кримінального зако-

нодавства України та тенденцій судової практики, є:

1. Повторність злочинів не знаходить свого відобра-

ження ні у формулі кваліфікації, ні в юридичному форму-

люванні звинувачення. Це має місце в тих випадках, коли

вона не передбачена в юридичних складах відповідних

злочинів в якості їх кваліфікуючих елементів чи ознак.

Тому, наприклад, вчинення кількох вбивств з необереж-

ності чи нанесення умисного тяжкого тілесного ушкоджен-

ня кільком потерпілим у різний час кваліфікується так

само, як і вчинення аналогічних одиничних злочинів

(ст. 98, ч. 1 ст. 101).

2. Повторність злочинів знаходить своє відображення

як у формулі кваліфікації створення нового за суттю юридичного складу злочину., так і в юридичному формулю-

ванні звинувачення. Це має місце в тих випадках, коли

повторність передбачена в юридичних складах відповідних

злочинів в якості обтяжуючої обставини і саме вона зумов-

лює остаточну кваліфікацію дій особи за відповідною час-

тиною (пунктом) кримінального закону. Наприклад, вчи-

нення особою кількох кишенькових крадіжок чи кількох

зґвалтувань, кожне з яких не містить обтяжуючих обста-

вин, передбачених ч. З або ч. 4 ст. 117, кваліфікуються,

відповідно, за ч. 2 ст. 140 або ч. 2 ст. 117. При цьому в

юридичному формулюванні звинувачення обов'язково за-

значається повторність злочинів як обтяжуюча обставина,

що зумовила їх остаточну кваліфікацію.

3. Повторність злочинів не знаходить свого відобра-

ження у формулі кваліфікації створення нового за суттю юридичного складу злочину., але обов'язково зазнача-

ється в юридичному формулюванні звинувачення. Це має

місце в тих випадках, коли вона передбачена в юридичних

складах відповідних злочинів як обтяжуюча обставина, а

інші обставини — як особливо обтяжуючі, — і саме ос-

танні зумовлюють остаточну кваліфікацію дій особи. На-

приклад, вчинення особою кількох квартирних крадіжок

кваліфікується лише за ч. З ст. 140; оскільки в цій статті

вчинення крадіжки "повторно" передбачене як обтяжуюча

обставина, а вчинення крадіжки "з проникненням у жит-

ло" — як особливо обтяжуюча обставина, вона й зумовлює

остаточну кваліфікацію вчиненого. Водночас у юридичному

формулюванні звинувачення мають бути вказані всі обтя-

жуючі і особливо обтяжуючі обставини, в тому числі і

повторність.

Види повторності злочинів створення нового за суттю юридичного складу злочину.. Підставою поділу повтор-

ності злочинів на види є співвідношення цих злочинів між

собою за характером суспільної небезпечності. За цією

підставою повторність злочинів поділяється: на повторність

різних за характером суспільної небезпечності злочинів

(повторність різнорідних злочинів), повторність схожих за

характером суспільної небезпечності злочинів (повторність

однорідних злочинів) і повторність злочинів одного й того

самого виду (повторність тотожних злочинів). Іноді перший

вид повторності називають загальною повторністю, а два

останніх види — спеціальною повторністю, яка, в свою

чергу, поділяється на "змішану повторність" (повторність

однорідних злочинів) і "чисту повторність" (повторність

тотожних злочинів).

Повторність різнорідних злочинів— це повторність зло-

чинів, які різняться між собою змістом безпосереднього

об'єкта, характером і змістом діяння чи формами вини1.

При цьому відмінність між ними має створення нового за суттю юридичного складу злочину. "якісний" характер,

вона, як правило, очевидна навіть тоді, коли окремі із

зазначених критеріїв (наприклад, форми вини) співпа-

дають. Такий вид повторності утворюють, наприклад, по-

рушення правил про валютні операції і необережне вбивст-

во; державна зрада і наклеп, крадіжка і блокування транс-

портних комунікацій.

Повторність однорідних злочинів — це повторність зло-

чинів, які посягають на однакові чи подібні безпосередні

об'єкти і вчиняються в межах однієї і тієї самої форми

вини2. У більшості випадків повторність однорідних зло-

чинів передбачає законодавець, формулюючи її в якості

обтяжуючої обставини при створенні кваліфікованих скла-

дів злочину. Прикладом такої повторності є наведені вище

випадки повторності щодо розкрадань державного чи ко-

лективного створення нового за суттю юридичного складу злочину. майна (див. примітку до ст. 81 КК), корисли-

вих посягань на індивідуальну (приватну) власність (див.

примітку до ст. 140, ч. 2 ст. 142 КК).

Повторність тотожних злочинів — це повторність зло-

чинів одного й того самого виду незалежно від того, чи

мають ці злочини один і той самий юридичний склад.

Повторність тотожних злочинів утворюють, наприклад, два

розбої (ч. 2 ст. 143) чи зґвалтування дорослої жінки без

обтяжуючих обставин і зґвалтування неповнолітньої (ч. 1

ст. 117 та ч. 3 ст. 117). Очевидно, як повторність тотожних

злочинів треба розглядати і вчинення однією і тією самою

особою кількох умисних убивств, наприклад, умисного

вбивства без пом'якшуючих і без обтяжуючих обставин і

умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборо-

ни, хоча створення нового за суттю юридичного складу злочину. ці злочини і передбачені різними статтями Особ-

ливої частини КК (ст. 94 і ст. 97).

1 Див.: Вожаков М.И. Уголовное право Украины. Общая часть:

Конспект лекций. — С. 118.

2 Там само.

У межах повторності тотожних злочинів можна виділити

окремі її підвиди. Мова йде про вчинення тотожних зло-

чинів неодноразово, систематично і у вигляді промислу1.

Ілюстрацією розглянутих видів і підвидів повторності

злочинів є схема 16 (див. с. 298).

Кримінально-правове значення повторності. Наявність

у поведінці особи повторності злочинів тягне ряд кри-

мінально-правових наслідків. Вони, зокрема, виявляються

у такому:

1. Особа визнається винною у вчиненні кількох зло-

чинів.

2. У ряді випадків спеціальна повторність (повторність

однорідних і тотожних злочинів) передбачена в створення нового за суттю юридичного складу злочину. якості об-

тяжуючої обставини в кваліфікованих складах злочинів.

Таким чином, вона безпосередньо впливає на кваліфікацію

злочинів.

3. Повторність злочинів передбачена як одна з обставин,

що обтяжують відповідальність. У такій якості вона може

безпосередньо впливати на призначення покарання, а та-

кож обрання інших заходів кримінально-правового впливу.

4. Повторне вчинення злочину за певних умов перери-

ває перебіг давності притягнення до кримінальної відпо-

відальності за попередній злочин (ч. 2 ст. 48 КК).

§ 5. Рецидив злочинів

Поняття рецидиву злочинів. Рецидив злочинів як окре-

ма форма їх множинності характеризується такими спе-

цифічними ознаками:

1) злочини вчиняються особою кількома окремими

діяннями;

2) зазначені діяння вчиняються в різний час.

Як зазначалося, ці ознаки характерні як для повторності

злочинів створення нового за суттю юридичного складу злочину. у власному розумінні слова, так і для рецидиву

злочинів. Тому для "відокремлення" рецидиву злочинів від

їх повторності необхідною є ще одна ознака, а саме, —

принаймні за один із попередніх злочинів на момент вчи-

нення наступного особа мала судимість.

1 Див.: Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть:

Конспект лекций. — С. 119—121.

Із урахуванням цих ознак рецидив злочинів можна ви-

значити як таку форму їх множинності, яка полягає у

вчиненні особою, судимою за один чи кілька злочинів,

одного чи кількох нових злочинів.

Відображення рецидиву злочинів у чинному криміналь-

ному законодавстві України. Вплив рецидиву на квалі-

фікацію злочинів. Уже зазначалося, що у багатьох випад-

ках створення нового за суттю юридичного складу злочину. одні й ті самі формулювання кримінального законодав-

ства України охоплюють як повторність злочинів у власно-

му розумінні слова, так і рецидив злочинів. Зокрема, це

стосується перших чотирьох "типів" формулювань, наведе-

них у § 4 цієї глави, тому відтворювати їх ще раз немає

потреби. Формулюваннями, що "представляють" лише ре-

цидив злочинів, є:

1. Вчинення злочину "особою, раніше судимою" за да-

ний злочин (див., наприклад, ч. 2 ст. 79, ч. 2 ст. 125, ч. 2

ст. 148-2).

2. Вчинення злочину "особою, раніше судимою" за да-

ний чи однорідний злочин (наприклад, ч. 2 ст. 155, ч. 2

ст. 155-1).

3. Вчинення злочину "особливо небезпечним рецидивістом".

Крім того, про рецидив злочинів ідеться у багатьох

статтях Загальної частини КК, які пов'язані, переважно створення нового за суттю юридичного складу злочину., з

особливостями обрання заходів кримінально-правового

впливу, в тому числі призначення покарання, та відбу-

вання цих заходів засудженою особою (див., зокрема,

статті 26, 43, 45, 46-1, 46-2, 49, 52, 52-1, 53).

Як і при регламентації інших форм множинності зло-

чинів, чинне кримінальне законодавство України має ряд

недоліків і щодо відображення рецидиву злочинів. Усунен-

ня цих недоліків і таким чином вдосконалення кримі-

нального законодавства в частині, що стосується рецидиву

злочинів, зокрема, передбачає:

1) визначення поняття рецидиву злочинів у межах окре-

мого інституту Загальної частини КК "Множинність зло-

чинів". При цьому бажано однозначно вирішити дві про-

блеми: а) з якого часу особа вважається судимою — з

моменту її засудження судом першої інстанції чи з момен-

ту вступу створення нового за суттю юридичного складу злочину. вироку в законну силу; б) чи може утворювати

рецидив злочинів наявність в особи судимості за необереж-

ний злочин, а так само факт вчинення судимою особою

нового необережного злочину;

2) регламентацію основних кримінально-правових

наслідків, які тягне рецидив злочинів;

3) спрощення підстав визнання особи небезпечним

(особливо небезпечним) рецидивістом, зокрема, прив'язку

кількості судимостей до класифікації злочинів за ступенем

тяжкості;

4) систематизацію окремих проявів рецидиву злочинів

як у Загальній, так і в Особливій частинах КК з уніфі-

кацією відповідної термінології.

Для відображення рецидиву при кваліфікації злочинів,

у принципі, характерні такі самі варіанти, як і для повтор-

ності злочинів у власному розумінні слова (див. § 4 цієї

глави). Не повторюючи докладно ці варіанти, наведемо створення нового за суттю юридичного складу злочину. по

кожному з них приклади, які стосуються саме рецидиву

злочинів.

1. Рецидив злочинів фактично не впливає на квалі-

фікацію — наприклад, заподіяння особою, що має су-

димість, умисного середньої тяжкості тілесного ушкоджен-

ня (ст. 102), умисне знищення чи пошкодження такою

особою індивідуального (приватного) майна ' громадян

(ст. 145), вчинення особою, яка має судимість, будь-якого

необережного злочину.

2. Рецидив злочинів зумовлює остаточну кваліфікацію і

тому безпосередньо відображається як у формулі ква-

ліфікації, так і в юридичному формулюванні звинува-

чення — наприклад, вчинення кишенькової крадіжки осо-

бою, судимою за грабіж (ч. 2 ст. 140), умисне вбивство,

вчинене особливо небезпечним рецидивістом (п. "3м ст. 93).

3. Рецидив злочинів не зумовлює остаточну кваліфі-

кацію, але відображається у юридичному створення нового за суттю юридичного складу злочину. формулюванні

звинувачення як одна з обтяжуючих обставин, що входить

до юридичного складу відповідного злочину, — наприклад,

вчинення квартирної крадіжки особою, судимою за розбій

(ч. З ст. 140), чи зґвалтування неповнолітньої, вчинене

особою, раніше судимою за такий же злочин (ч. З ст. 117).

Види рецидиву злочинів. На відміну від сукупності зло-

чинів та їх повторності, рецидив злочинів може бути поді-

лено на види за кількома окремими підставами. Такими

підставами, зокрема, є: а) характер суспільної небезпеч-

ності злочинів, що утворюють рецидив; б) кількість суди-

мостей у особи, злочини якої утворюють рецидив;

в) суспільна небезпечність самого рецидиву1.

1 Див.: Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть:

Конспект лекций. — С створення нового за суттю юридичного складу злочину.. 124.

За характером суспільної небезпечності злочинів, що

утворюють рецидив, останній поділяється на загальний ре-

цидив — "його" злочини є різнорідними і спеціальний

рецидив — "його" злочини є тотожними чи однорідними.

За кількістю судимостей у особи, злочини якої утворю-

ють рецидив, останній поділяється на простий рецидив —

якщо у зазначеної особи є лише одна судимість за вчине-

ний злочин (злочини), і вона знову вчиняє злочин, і

складний (багаторазовий) рецидив — якщо у зазначеної

особи є принаймні дві судимості (при послідовному їх

"об'єднанні"), і вона знову вчиняє злочин. Приклад прос-

того рецидиву — вчинення розбою особою, судимою за

грабіж, складного (багаторазового) рецидиву — вчинення

вимагательства особою, двічі судимою за розбої.

За суспільною небезпечністю самого рецидиву розріз створення нового за суттю юридичного складу злочину.-

няють рецидив злочинів, не пов'язаних з відбуванням по-

карання у вигляді позбавлення волі, і рецидив злочинів,

пов'язаних з відбуванням покарання у вигляді позбавлення

волі (так званий пенітенціарний рецидив). Різновидом

пенітенціарного рецидиву є особливо небезпечний ре-

цидив, з яким кримінальне законодавство України пов'язує

цілий ряд негативних кримінально-правових наслідків. По-

рядок, підстави та умови визнання особи особливо небез-

печним рецидивістом передбачені в ст. 26 КК.

У літературі наявність особливо небезпечного рецидиву

інколи пов'язується не з фактом визнання особи особливо

небезпечним рецидивістом, а з вчиненням нового злочину

особою, раніше визнаною вироком суду особливо небезпеч-

ним рецидивістом. При цьому такий висновок обґрунто створення нового за суттю юридичного складу злочину.-

вується положенням, сформульованим у ч. 5 ст. 26 про те,

що статті КК, які передбачають відповідальність за вчи-

нення злочину особливо небезпечним рецидивістом, засто-

совуються у випадках, коли особа була визнана у встанов-

леному законом порядку особливо небезпечним рециди-

вістом до вчинення даного злочину1. Уявляється, що таке

розуміння особливо небезпечного рецидиву є неточним. На

наш погляд, філологічне тлумачення вжитого в ст. 26 тер-

міна — особливо небезпечний рецидивіст — це особа,

злочини і судимості якої утворюють особливо небезпечний

рецидив, і систематичне його тлумачення — з якими

1 Див.: Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть:

Конспект лекций. — С. 126.

наслідками пов'язується визнання особи особливо небез-

печним рецидивістом (див., зокрема створення нового за суттю юридичного складу злочину., статті 25, 52-1, 55) —

свідчать на користь позиції, яка наявність особливо небез-

печного рецидиву пов'язує саме з фактом визнання особи

особливо небезпечним рецидивістом.

Кримінально-правове значеннярецидиву злочинів.Се-

ред розглянутих форм множинності злочинів саме їх реци-

див тягне найбільшу кількість кримінально-правових

наслідків. До цих наслідків, зокрема, можна віднести такі:

1. Рецидив злочинів — перш за все, такі його види, як

спеціальний рецидив та особливо небезпечний рецидив —

передбачені в якості обтяжуючих (особливо обтяжуючих)

обставин у кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складах

багатьох злочинів (статті 140—144, 155, 155-1, 206 та ін.).

2. Рецидив злочинів, як правило, загальний, передбаче-

ний як одна з обставин, що обтяжують відповідальність

(п. 1 ст. 41). У цій якості він може безпосередньо вплива-

ти на призначення створення нового за суттю юридичного складу злочину. покарання, а також на обрання інших

заходів кримінально-правового впливу.

3. Із рецидивом злочинів, перш за все, пенітенціарним

та його різновидом — особливо небезпечним, — пов'я-

зується цілий ряд негативних наслідків, що мають місце

при призначенні покарання, його відбуванні, а також при

звільненні від покарання (див., зокрема, статті 25, 52,

52-1, 53).

4. Із особливо небезпечним рецидивом злочинів пов'я-

зується особливий порядок погашення судимості — вона

може бути погашена лише судом за умов, передбачених у

п. 8 ст. 55 КК.


documentamaadrt.html
documentamaalcb.html
documentamaasmj.html
documentamaazwr.html
documentamabhgz.html
Документ створення нового за суттю юридичного складу злочину.